ЧЕПУРКО Олександр Олексійович

ЧЕПУРКО Олександр Олексійович, 1979 р. народж., м. Дніпропетровськ, Україна, з родини робітників.

У 1996 р. закінчив школу № 15 м. Дніпропетровська. Після навчання на підготовчому відділенні (1996–1997) вступив на історичний факультет Дніпропетровського державного університету (ДНУ). У 2002 р. закінчив ДНУ, здобувши кваліфікацію історика, викладача історії та суспільствознавства, викладача основ правознавства. У 2002–2005 рр. вчився в аспірантурі ДНУ при кафедрі історії України.

У 2009 р. захистив кандидатську дисертацію «Ідейні погляди та діяльність меншовиків Катеринославської губернії в 1903 – 1907 рр.» (наук. керівник – д-р іст. наук, проф. С. І. Світленко). У 2010 р. отримав науковий ступінь кандидата історичних наук, а в 2015 р. – вчене звання доцента кафедри української історії та етнополітики.

Протягом 2006–2010 рр. працював на кафедрі української історії та етнополітики на посаді викладача, а з вересня 2010 р. по серпень 2020 р. на посаді доцента. Від вересня 2020 р. працює на кафедрі історії України.

На технічних та природничих факультетах ДНУ викладав дисципліни: «Історія та культура України», «Історія України», «Історія української культури», «Історія українського суспільства», «Зовнішня політика України», «Вища освіта України та Болонський процес» «Міжнародні відносини та світова політика», «Актуальні проблеми світової міжнародної політики».

У 2009–2012 рр. був головою Ради молодих вчених історичного факультету, в 2009–2014 очолював профбюро істфаку, а в 2014–2017 рр. був заступником відповідального секретаря Приймальної комісії ДНУ ім. Олеся Гончара. У 2011–2014 рр., 2016–2019 рр. входив до складу журі IV-го етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії, у 2014–2021 рр. входив до складу журі ІІ-го етапу Всеукраїнських конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт учнів-членів Дніпропетровського відділення Малої академії наук України. Є членом Наукового товариства ім. Шевченка та Національної спілки краєзнавців України.

Наукові інтереси: соціально-економічні та державотворчі процеси в Україні в ХХ ст. – ХХІ ст.; зовнішня політика України; історична персоналістика; історія української культури.

Автор близько 50 наукових та навчально-методичних праць.

Основні праці: Бойова робота соціал-демократів Катеринославської губернії в 1905–1907 рр. Проблеми політичної історії України. 2015. Вип. 10. С. 63–74; Історія створення та діяльності Катеринославської ГубНК (1919–1922 рр.). Проблеми політичної історії України. 2017. Вип. 12. С. 151 – 166. (у співавт.); Історія вбивства Олександра Львовича Караваєва. Спадщина: зб. наук. ст. і док-в. Дніпро, 2018. Вип. 4. С. 161–174; Архівно-слідча справа Трифона Гладченка як джерело з історії селянського повстанського руху. Проблеми політичної історії України. 2019. Вип. 14. С. 168–190; Життєвий шлях колаборанта: за матеріалами архівно-слідчої справи Густава Якобовського. Проблеми політичної історії України. 2020. Вип. 15. С. 143–160; Трагічне минуле: документи свідчать: збірник документів у 5 томах. Том 4. Жертви «Великого терору» на Сталінській залізниці. Тернопіль, 2020. 320 с. (у співавт.); Практикум з курсу «Історія української культури». Дніпропетровськ, 2013 (у співавт.); Посібник до вивчення курсу «Зовнішня політика України». Дніпро, 2016; Посібник до вивчення курсу «Історія та культура України». Дніпро, 2018 (у співавт.).

Профілі:
ORCID
ResearcherID
Google Scholar
ResearchGate